• Довідка щодо заборгованості
    +38 (099) 50-62-000
    +38 (098) 50-62-000
    +38 (0342) 50-62-00
  • office@tke.if.ua
  • При аварійній ситуації
    15-82
    56-47-82
  • Графік роботи
    Пн-Чт: 8-1715
    Обід: 12-13

Ігор ПРОКОПІВ: «Політику – на другий план, понад усе – місто»

 

З-поміж претендентів на головне крісло обласного центру голова Івано-Франківської міської організації «Фронту Змін» Ігор Прокопів — чи не єдиний, хто може похвалитися реальним і успішним досвідом управління великими колективами й структурами. Він завжди був більше господарником і менеджером, ніж публічним політиком.

Депутат міської ради Ігор Прокопів не надто «світився» на трибуні чи біля мікрофона з політичними промовами, але це не завадило йому як директору «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за 14 місяців «підняти» підприємство-напівбанкрут з глибокої боргової ями й успішно провести опалювальний сезон 2009-2010 років.

Які виклики й проблеми чекають місто й нового мера у наступних 5 років і як з ними можна впоратися — в інтерв’ю «ГК» з Ігорем Прокопівим.

— Місто нерідко порівнюють з живим організмом. У якому, на Вашу думку, стані цей організм сьогодні? Хворий, критично недужий, більш-менш здоровий?

Франківськ як організм — у важкому стані. Зрештою, як і більшість міст в нинішній Україні. Причина очевидна: ми досі багато в чому «виїжджаємо» на радянському спадку. А в того спадку є дві недобрі складові: по-перше, він давно морально застарів, а по-друге, ще й добряче зносився. Бо нічого вічного немає, є термін експлуатації мереж, обладнання, споруд…

Отже, організм важко хворий, але не безнадійно. Місто потребує негайної терапії: для цього пора змінювати концепцію розвитку і реально виконувати її, а не балакати. Успішність лікування буде залежати від того, хто прийде до керівництва, як йому вдасться сформувати команду й організувати громаду.

— За які міські болячки треба братися в першу чергу? Де головні загрози?

Якщо по правді, все міське комунальне господарство — на межі техногенної катастрофи. Просто люди не задумуються чи воліють не задумуватися про це…

Візьміть газові мережі: протягом останніх років почастішали аварії і вибухи. Бо термін експлуатації газових мереж — до 40 років, і він закінчився. Не секрет, що на наших ГРП все обладнання з 60-70 років минулого століття. Його давно час міняти, але потрібні дуже великі кошти.

Якщо говорити про воду, маємо 53% втрат у мережах. Забираємо 60 тис. кубометрів води — і 30 тис. кубів щодня подаємо до помешкань. Половину втрачаємо по дорозі. За рахунок цих втрат під Івано-Франківськом вже річка підземна утворюється. Тому й підвали будинків затоплені.

Візьмемо тепло — щороку помітно зростає кількість поривів. Якщо минулого року було 102 випадки, то цього -152. Наступного може бути зо дві сотні. І ці речі вже мало залежать від суб’єктивних факторів, це — об’єктивна реальність.

З електричними мережами та сама ситуація. Наприклад, по вулиці Шевченка — ще польський кабель, разом з усією розводкою…

Дуже гострою є й проблема зношеності житлового фонду — чи йдеться про радянські, чи ще старі польські й австрійські будинки. Час уже робити ревізію й визначатися, що робити з будівлями. В Європі такі будинки час від часу капітально ремонтують, консервують стіни й фундамент, а середину повністю міняють на нову.

І пік цих проблем припаде саме на наступних кілька років, на каденцію обраного 31 жовтня міського голови.

Тому посада мера сьогодні — дуже важка штанга… Тих, хто живе ілюзіями, чекатиме велике розчарування. Маю на увазі і кандидатів, і депутатів, усіх, хто потрапить до влади, і самих мешканців міста. Ілюзій пора позбуватися.

Сьогодні треба «сапати» з ранку до вечора, усією командою. Передовсім — треба мати стратегію розвитку, розуміти, що нас чекає, до чого йдемо. Визначити найкритичніші точки, чітко поділити проблеми за важливістю і працювати. З громадою має бути дуже чесна й щира розмова. Має бути виписано, що робимо цього року, що — наступного… І — звіт за кожний період. Зрештою, люди й самі побачать результати.

Сісти й просидіти наступних 5 років, нічого не роблячи, не вийде.

— Місто здатне впоратися з цими викликами, скажімо, за одну мерську каденцію? Вистачить власних ресурсів?

Самотужки однозначно не витягнемо. У міському бюджеті дохідна й розхідна частини — впритул, профіциту нема. Бюджет розвитку — просто смішний.

Тому потрібні якісно нові підходи і з наповнення бюджету, і з використання коштів, і з залучення коштів у місто. Сьогодні потрібно витискати на всі сто: брати участь в усіх державних, урядових, обласних програмах, залучати інвесторів і внутрішніх, і зовнішніх.

Для цього міська влада має чимало важелів: місто встановлює орендну плату за землю і комунальне майно, може звільняти від сплати податку на прибуток, може запроваджувати пільгові режими… Але слід розуміти: якщо не створити чіткі зрозумілі правила гри й не працювати над приходом капіталу, то ми залишимося в тому ж жалюгідному стані. Це ще в кращому разі. Бо власних грошей не вистачить, їх просто нема.

Візьміть ті ж дороги. У Франківську щорічно збирають 10 млн. грн. транспортного збору, ще 3 млн. грн. закладає державний бюджет. На що вистачить цих грошей? На капітальне будівництво 2 кілометрів доріг. У Франківську — 196 км доріг. То що — будемо 90 років чекати на якісні дороги? Тобто нам сьогодні потрібен інвестиційний стрибок…

— Ви зустрічали в Україні, не за кордоном, приклади ефективного управління міською господаркою? Бодай спроби?

Звичайно, є такі приклади. І найближчий — це Львів. Я їздив туди, дивився, як функціонує ЖЕО, теплоенергетика, дорожнє господарство. Львів’яни серйозно додали за останніх чотири з половиною роки. Вони значно випередили Івано-Франківськ, хоча раніше все було навпаки. У Львові і з дорогами більш-менш впоралися: працюють 4 асфальтних заводи, дорожники ремонтують 20 км доріг у рік. Усі жеки — прибуткові. Послуги насправді надаються! Регулярно проводяться опитування мешканців щодо якості послуг. І якщо жек збитковий чи люди нарікають — начальника міняють негайно. Львівське теплокомуненерго — прибуткове, краще розраховується за газ. Цього року їхні тепловики поміняли 10 км труб. Також нарешті вирішили вічну для Львова проблему з водою.

 

Як бачимо, усе можна зробити, якщо працювати як слід. Ніякого чуда немає — є просто господарський підхід до справи й звичайна менеджерська робота. Бо хто такий мер? Менеджер, найнятий громадою для управління її майном.

— У разі перемоги з чого б Ви почали «лікувати» Івано-Франківськ — з мереж, доріг?

Ані з мереж, ні з доріг. Почав би з людей. Сьогодні треба створити команду з людей, які були б не просто добрими й слухняними виконавцями, а які б розуміли, що слід робити в місті, бачили шляхи і методи…

Щоб бути сьогодні ефективним, я переконаний, що міський голова повинен стати над політичним процесом і позиціонувати себе як господарник і управлінець, а не політик і член якоїсь партії. Взагалі, я прихильник погляду, що мер мав би бути позапартійним, однак за нинішнім законодавством кандидатів можуть висувати тільки партії.

Тому підхід має бути таким: політика — на другий план, партійні, особисті інтереси — вбік, понад усе — місто. Це основа, усе інше — похідне.

 

Розмовляв Андрій СОВА

Галицький кореспондент №39 (266).