07.12.2021
Чи має майбутнє система централізованого теплопостачання? Досвід східноєвропейських країн однозначний – має.
Ті країни, де історично було створено систему централізованого теплопостачання (а це в першу чергу Східна та Північна Європа), категорично не хочуть з нею розлучатися.
А як щодо інших країн, де було централізоване опалення? Чому там не стали позбавлятися від нього? Показовим тут є досвід Польщі, країни, яка була за початковими умовами подібною до України.
Фактичний стан та рівень ефективності теплових мереж України (не беручи до уваги фізичну деградацію та зношеність за останні 30 років) подібний до технічних умов та стану теплових мереж Польщі на початку 1990-х.
Однак у 1992 році Польща змогла розпочати відновлення та реконструкцію тепломереж. А одночасно – була модернізована система розрахунку за комунальні платежі та змінена система пільг, за якою державна підтримка надавалася лише мешканцям соціального житла. Відповідно, мешканці великих квартир, були вимушені або сплачувати їх опалення, або шукати собі більш економне житло.
Як наслідок, теплопостачальні компанії мали кошти на всебічну реконструкцію теплових мереж, теплогенеруючого обладнання за європейськими енергозберігаючими технологіями, а тому за 10 років зуміли майже вдвічі зменшити витрати на опалення своїх споживачів.
Звичайно, йдеться не про собівартість газу – вартість теплової енергії в Україні в цілому нижче або відповідає цінам у Європі (хоча, зважаючи на різницю у рівні життя, у відсотковому еквіваленті витрати на теплову енергію в Україні є вищими).
Проте, у Польщі значна частина споживачів досі користується теплом, що отримане в результаті спалювання вугілля. З початком активного опалювального сезону густі клуби диму вкривають польські міста і селища. Часом дим настільки густий і настільки щільно вкриває вулиці, що його можна сплутати з туманом.
І хоча уряд приймає міри, аби відійти від вугілля, стереотипи мислення такі міцні, що основна більшість будинків (і тих, яким сто років, і тих, що нещодавно збудовані), мають закладені при проектуванні пічне опалення на твердому паливі.
Спалювання вугілля чи деревини призводить до потрапляння в повітря шкідливих частинок, включно із канцерогенами. Дрібнодисперсні частинки діаметром менше 2,5 мікрон, що осідають в легенях провокують проблеми з органами дихання. Під час опалювального сезону концентрація небезпечних речовин в повітрі може перевищувати допустимі норми до 1000%.
За останніми рейтингами Всесвітньої організації здоров’я (листопад 2020 р.) констатується: 36 з 50 міст Євросоюзу з найбільш засміченим повітрям знаходяться в Польщі.
На великих теплогенеруючих об’єктах використання сучасних передових технологій дозволяє мінімізувати негативний вплив на довкілля від спалення вугілля, бо викиди спрямовуються у високу загальну димову трубу, і шкідливі речовини розсіюються в атмосфері..
У Польщі налічується декілька десятків вугільних ТЕС. У тому числі й найбільша теплова електростанція на Європейському континенті, Белхатувська ТЕС, що працює на бурому вугіллі зі встановленою електричною потужністю 5053 МВт, яка має 13 енергоблоків.