Опалення: централізоване чи автономне?

Газета “Західний Кур’єр ” № 35 від27.08.2015 р.          (повна версія тексту)

Стрімке зростання тарифів на газ і, як наслідок, на послуги централізованого теплопостачання в багатоквартирних будинках загострює і без того болючу проблему протистояння між прихильниками централізованого забезпечення теплом і гарячою водою квартир з одного боку із тими, хто вбачає вирішення проблеми економного споживання газу і мінімізації витрат завдяки встановленню індивідуального автономного опалення. Хто тут має рацію і де те золоте зерно істини для вирішення цієї проблеми, спробуємо з’ясувати.

Централізована система забезпечення абонентів теплом і гарячою водою має свої певні переваги. По-перше, це діюча система, яка впродовж років успішно забезпечувала і забезпечує людей своїми послугами. Тут працюють спеціалісти, обов’язком яких є гарантоване і надійне надання тепла своїм абонентам, а в разі виникнення аварійних ситуацій кваліфіковано, швидко і якісно відновити подачу тепла до багатоквартирних осель, підприємств чи установ.

Впродовж міжопалювального періоду спеціалісти-тепловики здійснюють комплекс заходів з підготовки до нового опалювального сезону: запроваджують на котельнях сучасне обладнання з високими коефіцієнтами корисної дії, що сягає понад 90% (такими показниками не можуть похвалитися жодні котли автономного опалення, які нині пропонує ринок), впроваджують новітні технології ефективного спалювання енергоносія відповідно до температури природного зовнішнього середовища та використовують альтернативні види палива замість високовартісного імпортного газу.

Погодьтесь, важко уявити собі, щоб мешканці багатоквартирних будинків, які мають автономне опалення раптом відмовилися від газу і стали спалювати у своїх котлах вугілля, деревину чи тирсобрикети. В той же час, як бачимо нині, держава саме на газ підняла тариф у понад 6 разів і це, як декларують представники уряду, ще далеко-далеко не межа.

Візьмемо за приклад провідне теплогенеруюче підприємство на Прикарпатті – ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», з діяльністю якого я більш-менш ознайомлений. Тут протягом останнього часу щороку входять до ладу все нові й нові котельні, де замість газу спалюють відходи деревини, а саме: деревинну тріску та деревинні гранули-пелети. Це дає можливість мінімізувати ціновий тиск на абонентів від запровадження урядом новітніх високих тарифів. На підприємстві стабільно впроваджуються сучасні європейські енергозберігаючі технології щодо виробництва теплової енергії, здійснена заміна застарілих котлів, незабаром увійдуть до експлуатації індивідуальні теплові пункти (ІТП) при будинках за Програмою співфінансування по впровадженню енергоефективних заходів у сфері теплопостачання спільно із Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією (NEFCО), що у значній мірі мінімізує витрати на транспортування теплової енергії, у міжопалювальний сезон ведеться заміна окремих ділянок магістральних теплопроводів на попередньо ізольовані труби, максимально якісно, надійно і відповідально готуються і проводять кожний опалювальний сезон.

А тепер звернімо увагу на те, що гарантійний термін дії котлів автономного опалення не перевищує 7-10 років. Марно, напевно, буде говорити, що левову частку в калькуляції вартості встановлення «індивідуалки» припадає саме на котел і заміну батарей. Торгова мережа жваво відгукується на падіння курсу національної валюти зростанням ціни на технічні засоби. Отже, встановлюючи котел автономного опалення, слід постійно мати на увазі, що максимум за десять років (а цілком імовірна і можлива ситуація, коли заміну доведеться робити вже через 5-7 років), потрібно буде знову викласти чималі гроші для заміни котла. Вже не кажучи про необхідність періодичних технічних оглядів цього агрегату, аби він працював надійно.

Так, беззаперечним аргументом автономного опалення є особистий контроль із дотриманням комфортної температури в помешканні самим власником. Ви дійсно можете на власний розсуд розпочати обігрів приміщення і відключити котел будь-коли. Проте усі наведені вище негативи в певній мірі зводять нанівець ці переваги, особливо з новими тарифами. Нагадаємо, що вже нині запроваджено ціну на газ для населення в зимовий період – 3,6 грн. за кубометр, при використанні газу до 200 м ³ і 7,188 грн. в літній період і при перевищенні витрат газу понад 200 м ³ у опалювальний період. І такі ціни ще далеко не остаточні і мають зрости до 2017 року в декілька раз. Для теплогенеруючих підприємств ціна блакитного палива встановлена нині в межах 2,99 грн., а при використанні альтернативних видів палива вартість тепла суттєво зменшується.

В той же час для здійснення масового переходу на індивідуальне опалення в державі поки що не створена кредитно-інвестиційна Програма Уряду, аби дати кошти під мінімальні відсотки на тривалий час усім малозабезпеченим і тим, хто потребує для придбання необхідного обладнання.

Читав якось повоєнні мемуари українського емігранта в Бельгії. Там для газифікації будинку нашому співвітчизнику уряд країни надав підвищений кредит у 3% на 10 років, бо він не був корінним громадянином (для громадян Бельгії діяла ставка у 2%). А тепер пригадаймо, які умови і відсотки кредитування в Україні? Багато що слід змінити у свідомості нашої «європейської» держави.

Нещодавно з’явилася статейка в одній малотиражній франківській газетьонці. Не хочу її рекламувати, не варта вона того. Автор статті агітує щодо запровадження масового індивідуального опалення і відмову від централізованого та наводить приклади Норвегії і Швеції. Ото достойне порівняння! Швеція – країна з найвищим рівнем життя у світі і наша країна, яка жебрає кредити на прожиття від МВФ. Тим більше що в Швеції саме відбувається зворотній процес: перехід від індивідуального до централізованого опалення із встановленням ІТП при багатоповерхових будинках. На сьогодні централізованим опаленням тут вже охоплено до 80% осель. Саме про це наголошують ті, що побували не так давно у Швеції і цікавилися питанням забезпеченням теплом населення. А щодо Норвегії, то там побудована така кількість ГЕС, що електрика для громадян взагалі безкоштовна. Ближче до нас колишній «братній» Туркменістан. У цій країні Туркменбаші, враховуючи високі прибутки країни від продажу блакитного палива, взагалі надає населенню безкоштовно комунальні послуги і газ. Але для цього потрібно вміти піклуватися про власний народ, а не надавати газ вітчизняного видобутку олігархам.

Автор тої статті на початку свого патякання щодо руйнування централізованого опалення наводить, як приклад, завдання лікаря – не нашкодити пацієнтові: коли лікар не в стані вилікувати – не нашкодь! І в цьому є сенс. Але закликаючи зруйнувати централізоване теплопостачання автор саме агітує нанести шкоду найменш захищеним верствам суспільства, залишити їх сам на сам із холоднечею і безвихіддю.       

Ми звикли легко руйнувати не замислюючись про можливі наслідки: звідки візьме пересічний громадянин кошти, аби встановити «індивідуалку»? Чого нам не позичати, то це популізму від різних політичних ділків, а тим більше напередодні чергових виборів. Тут ми попереду цілої планети. Лише потім настає гірке витверезіння після чергового ламання дров.

Ми всі дуже «гуманні» і благочестиві на словах та на людях. Кожний міркує, що собі якось заробить за кордоном чи згендлює не завжди легальним чином і в той же час не замислюється, що хтось збирає і заощаджує нині останній гріш на прожиття та на ліки і залишиться сам на сам в неопаленій «хрущовці» після зруйнування централізованого теплопостачання. Нас, «гуманістів», це мало хвилює.

Пригадаймо, що відбувається в Україні напередодні найвищих державних і духовних свят – Великодня та Різдва Христового. В усьому світі ціни перед такими подіями в житті країни падають, аби кожний мав можливість придбати смаколиків до яких не має фінансової можливості щодень, щоб подякувати подумки виробникам і восславити Творця. У нас все навпаки. Ціни зростають: є шанс наварити, нажитися на ближньому – куди подінуться – куплять. Це – психологія жеброти від якої все ніяк не годні вилікуватися.

Який же вихід із цієї ситуації? Те, про що не втомлюються агітувати провладні ЗМІ щодо економії тепла інакше, як популізмом і окозамилюванням назвати не можна. Так, встановлення пластикових вікон, утеплення пінопластом стін, засклення вікон в коридорах на сходових клітках будинків все це зберігає тепло, але в жодному разі не впливає на зменшення вартості тарифу на теплову енергію.

В якійсь певній мірі зменшує цінове навантаження для мешканців багатоквартирних осель встановлення будинкових лічильників тепла. Вже давно точилися розмови, навіть створювалися державні програми і призначалися конкретні роки їхнього 100% встановлення, проте… всеохоплюючого результату на державному рівні, на превеликий жаль, так і не досягли. Тепер лунають заклики з високих урядових кабінетів учергове «піднапружитися» мешканцям «хрущовок», скинутися і за 40 тисяч гривень встановити в будинках ці облікові пристрої. Проте останнім часом непоодинокими стали випадки, коли ці прилади викрадаються невідомими зловмисниками.

Наше суспільство вражає своєю винахідливістю щодо заробітків за рахунок ближнього. Певні ділки вже готові заробити гріш на викрадених будинкових лічильниках тепла. Тож залишається сподіватися, що правоохоронні органи суттєво завадять процвітанню такому «бізнесу».

Отже, з року в рік лунають вимоги щодо надання масових дозволів на перехід до автономного опалення, а з наближенням виборів хтось захоче заробити собі політичні дивіденди. Що принесуть із собою такі новації? Щонайперше – до руйнування існуючого централізованого теплопостачання. А це сотні робочих місць в теперішньому морі тотального безробіття в країні, це імовірність втрати якісного, надійного централізованого теплозабезпечення і цілого комплексу переваг, про які йшлася мова.

Де ж вихід із цієї ситуації? Подібні проблеми, свого часу, були вирішені у сусідній Польщі. Там окрім сучасного переобладнання і цілого комплексу заходів енергозбереження, утеплення будинків, побудови прибудинкових ІТП, перехід на альтернативні види палива на теплогенеруючих підприємствах, стали за міжнародними і державними інвестиційними Програмами переобладнувати будинки із встановленням індивідуальних лічильників тепла на кожну окрему квартиру!

Таким чином вирішується проблема: власник оселі може самостійно контролювати рівень забезпечення теплом і перекривати чи зменшувати його поступлення в разі настання теплої погоди так само, як і власник автономного опалення. Це і є своєрідне індивідуальне теплопостачання про яке так мріють наші краяни. Централізований постачальник тепла відповідає за якісне надання теплоносія до будинку і контролює рівень оплат за надані послуги, а в разі заборгованості абонента може легко відключити його.

Здається, нічого надзвичайно геніального, нового чи надто мудрого нема. Все дуже просто. Стане реальністю загальне прагнення економії енергоресурсів усіма зацікавленими.

Звичайно, це лише окремий погляд на вирішення проблеми. І далеко не факт, що в кожному окремо взятому будинку буде наявна можливість переобладнати існуючу систему теплозабезпечення. На це потрібні відповідні державні програми та кошти інвесторів вітчизняних та закордонних. Ми, напевно, останні в Європі, що таки підійшли впритул до розв’язання цієї проблеми. Чи вирішимо?..

Так, індивідуальні лічильники тепла конкретно дають шанс кожному самостійно встановлювати комфортний температурний режим в оселі і розраховуватися за реально спожите, а також зберегти існуюче надійне, ефективне централізоване теплопостачання, назавжди відмовившись від громіздкого і далеко не досконалого автономного опалення.

Анатолій Чернець.