15.12.2021
Кожна країна прагне дати тепло своїм громадянам за найнижчими, економічно обгрунтованими тарифами. Таке правило діє для всіх прогресивних, розвинутих країн. Чому воно не спрацьовує в Україні?
Подивимось, як вирішується питання дешевого централізованого теплопостачання в заможній Швейцарії?
Швейцарія, за мірками України, країна не велика. Населення становить понад 8,6 мільйонів осіб (станом на 2020 р.). До 1973 року на законодавчому рівні було відсутнє регулювання в галузі керування відходами. Як наслідок – тотальне забруднення довкілля: численні переповнені сміттєзвалища, річки з гниючими відходами, забруднення підземних вод, повітря. Країна опинилася на межі екологічної катастрофи.
Замислимося, хіба подібна ситуацію мало нагадує стан сучасної екології в Україні? Гори сміття стали візитною карткою того ж Львова. Ними можна «милуватися» тепер, як і панорамою міста Лева з пагорбів Високого Замку. Кажуть, що площа сміттєзвалища в Грибовичах дорівнює п’яти футбольним полям. І це, в перспективі, ще далеко не межа…
Швейцарія не та країна, що має незліченні лісові ресурси, безмежні поклади природного газу чи вугілля для забезпечення тепловою енергією своїх громадян. Тому увагу науковців і уряду привернуло питання використання сміття в якості джерела дешевої теплової енергії разом із прогресивними екологозахисними технологіями переробки, що й дало свій позитивний результат.
Ситуація почала змінюватися з 1986 року. Тоді були прийняті на державному рівні принципи роботи з відходами, що базувалися на вимогах закону, спрямованому на захист людей і навколишнього середовища. Для всіх систем утилізації відходів стало обов’язковою, жорсткою нормою екологічний захист довкілля. Як наслідок, полігони сміття були офіційно і остаточно заборонені у 2000 році. Отже, ситуацію докорінно змінили.
По цілій країні тепер працює понад 30 сучасних, екологічно чистих сміттєпереробних заводів, що дають дешеву теплову енергію до осель громадян країни. Наприклад, один сміттєспалювальний завод щороку перетворює в енергію приблизно 600 тисяч тонн відходів. Спалюючи сміття, підприємство продає отримане тепло і електрику сотням тисяч приватних і корпоративних клієнтів по цілій країні. Досконалий екологічний захист дає можливість встановлювати ці підприємства в безпосередній близькості до житлових масивів, в природних туристичних ландшафтних зонах.
Енергія, що виробляється при спалюванні відходів, забезпечує централізованим теплом житлові будинки Цюріха, Берна, Люцерна, інших міст. Заводи, по суті, замінили сміттєзвалища.
Протягом минулих 30 років було збережено і замінено на сучасні, енергозберігаючі технології магістральні і розподільчі мережі централізованого теплопостачання. Доступні державні і муніципальні кредитні програми дали можливість модернізувати внутрішньобудинкову систему теплопостачання, загальний індивідуальний облік спожитого тепла. Запровадження прогресивних теплових пунктів оптимізувало споживання теплової енергії і гарячого водопостачання впродовж року.
99% відходів використовують або як сировину для сміттєспалювальних заводів, або для виробництва. Нині ці підприємства завантажені лише на 70% і країна охоче приймає сміття від сусідніх країн. Кожний 10 контейнер з відходами для переробки приходить з-за кордону. В результаті, Швейцарія отримує прибуток від чужого сміття тричі: за прийом сміття, від вторинної сировини, а в кінцевому результаті ще й теплову та електричну енергію.
Риторичне запитання: коли в Україні розпочнуть використовувати, переробляти і спалювати сміття й отримувати дешеву теплову і електричну енергію для здешевлення централізованого теплопостачання населення? На сьогодні ми спостерігаємо, в кращому випадку, лише сортування пластику для подальшої переробки і отримання з цього зиску. Що, чекаємо, як свого часу у Швейцарії, насування екологічної катастрофи? З кожним роком часу лишається все менше.
На фото: сміттєспалювальні заводи поруч із житловим масивом; завод посеред гірського ландшафту в італомовному кантоні Тічіно, що на півдні Швейцарії.