Про Прикарпатських тепловиків — на цілу Україну
16 лютого на головній сторінці найпрестижнішого з інтернет-сайтів України – «Українській правді», вийшла стаття «7 крутих українських фільмів, які ви могли не бачити» з фотографією хору української пісні «Чорнобривці» ДМП «ІФТКЕ».
Автор статті — Ярослав Підгора-Гвяздовський — журналіст, кінокритик, редактор – дає оцінку українським фільмам за 2019 рік і вважає, що цей рік дав найкращі результати в кінематографі України за всі роки Незалежності.
Серед п’яти найкращих українських ігрових фільмів десятиріччя він називає фільми: «Черкаси» Тимура Ященка, «Атлантида» Валентина Васяновича, «Панорама» Юрія Шилова, «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча і «Додому» Нарімана Алієва, які будуть у прокаті в 2020 році.
Традиційно сильною автор вважає українську документалістику, яка вкотре показує результати якості та неповторності, які в такій кількості поки не здатне продемонструвати художнє кіно. Серед таких фільмів автор статті називає: «Людина з табуретом», режисер Ярослав Попов; «Додому», режисер Наріман Алієв; «Вулкан», режисер Роман Бончарчук; «Брати по зброї», режисер Сергій Лисенко; «Гоголь Док», режисерка Аліса Павловська; «роздІловІ наживо», режисер Вадим Ільков. Ну і, звичайно, не забув автор статті фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», режисерки Надії Парфан. От що сказано про цей фільм:
«Хочете гарне українське кіно?» – ніби питає цей фільм, і відповідає: «Дивіться документалістику».
Смішний і печальний, іронічний і серйозний, цей фільм має всі ознаки для любові одночасно і масовим глядачем, і критиками.
Розказуючи про життя такої банальної людської спільноти, як працівники комунального підприємства, режисерці вдалося копнути в глиб діяльності більшості працюючих мешканців України – які ці люди? про що вони говорять? як живуть? чим переймаються і про що сміються?
Ілюстрація цього кінематографічного діалогу максимально наближає героїв фільму до його глядачів. А спів героїв у хорі та їх жарти на роботі й за її межами взагалі стирають різницю між залом і екраном.
Мистецька ж частина виникає у «Співі…» за рахунок цікаво змонтованих шматків реальності і доданої музики, яка створює новий пласт – враження сюрреалізму чи навіть абсурду, настільки робота персонажів нагадує неможливу в дійсності працю – як можна полагодити те, що вже давно своє віджило?
Оригінальна і майстерна робота!»