Фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» їде на конкурс до Швейцарії!!!
Щойно отримано повідомлення від автора фільму Надії Парфан, що фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» їде на кіноконкурс до швейцарського кінофестивалю Visions Du Reel.
Від щирого серця вітаємо всіх творців фільму і особливо Надію Парфан та Іллю Гладштейна і бажаємо успіху, визнання і перемоги!!! Ми з вами, друзі!
Наводимо текcт від автора – Nadia Parfan. Краще за неї ніхто не скаже.
Це найтриваліший, наймасштабніший і найскладніший проект у мому житті. Я ще ніколи так довго, так сильно, так важко ні над чим не працювала. Та що там я – у нас тут цілий народний хор героїв і героїнь Теплокомуненерго. На цьому проекті всі помилялись і вчились. Він виявився значно абмітнішим, ніж ми собі уявляли. Ніхто не знав і не знала, у що встрягає – ні творча група, ні герої, ні наші близькі. Але хто не ризикує, той не п’є шампанського!
Після трирічного марафону роботи Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго взяли у конкурс швейцарського кінофестивалю Visions Du Reel. Кажуть, це чи не останній кураторський фестиваль, де поважають авторське бачення і оберігають кіно від кон’юнктури. Маємо честь позмагатися в конкурсі з найцікавішими авторами і авторками зі всього світу. І чого ж там, уперше виходимо на великий екран разом з самим Вернером Херцоґом!
Вітаю всіх, хто разом з нами бігли цей марафон. Покійного дідуся Олеся і улюблену бабусю Стефу, яким присвячений цей фільм. Маму Наталія Парфан, яка була точкою входу, лінійною продюсеркою і слухняною акторкою другого плану. Івана Васильовича, Івана Івановича, Тетяну Василівну, Галину Омелянівну, Ґеника, весь хор “Чорнобривці” і колектив ДМП “Івано-Франківськ теплокомуненерго”. Це надзвичайні люди, які вміють жити самі – і зігрівати своїм теплом інших. Рада, що мала можливість трохи пожити їхнім життям. Вітаю Lviv Film Center, які підтримали проект, коли він представляв собою божевільну голу ідею. ДержКіно України, Настоящее Время, B2B DOC і всіх, хто вкладалися в цю історію на різних етапах.
Кіно – це хор. Один голос нічого не важить без інших. Це величезна заслуга нашої творчої групи, в якій кожна без винятку людина віддала фільму своє серце. Дякую віртуозному камерамену Dmitriy Burx, який не вагаючись встрибнув у пригоду before it was cool. Діма прокидався о 5 ранку, заходив на ручній стабілізації у затоплені підвали, спав на кушетках аварійної бригади – і вижимав, вижимав, вижимав красиві кадри з такої складної і неочевидно красивої реальності. “Діма, ближче” – часто чути мій голос в матеріалі. Найкрасивіші крупні плани у світі. Діма – талант, спритність і
Її естафету підхопив стоїчний звукорежисер Andrew Borisenko, який вже не перший місяць скрупульозно і терпляче викладає дивовижні звукові фігури світу Теплокомуненерго. Дякую моїй творчій сестрі Margaryta Kulichova, якій можна довірити найтоніші і найдивніші струни душі. Це єдина людина у світі, яка знає ту нестерпну, вибагливу, невблаганну і безкомпромісну частину мого режисерського “я” – і вміє зробити з неї щось прекрасне. Дякую Mykola Bazarkin. Більше ніхто крім Колі не міг би “знайти” це кіно в процесі заплутаних лабіринтів монтажу. Людина, яка вірить у твоє кіно більше, ніж ти, і леліє його трепетніше, ніж рідна мама. Режисер Монтажу, психотерапевт, друг, ворог, моє друге “я” у світі кіно. Дякую Ilko Gladshtein. Цей фільм абсолютно точно не стався б, якби не Ілля, який взяв на себе найболісніші удари і підстрахував під час найбільших випробувань. Дякую, що витерпів і вигріб це все.
Дякую всім, кого тут не встигла згадати. Надіюся, це тільки початок. Тримайте за нас кулаки у Швейцарії!